дителя дворянства дає детальні вказівки, як провадити оцю висилку хур. Треба було „наблюдать, дабы фуры были въ надлежащей добротѣ и исправности, волы были бы крѣпки и къ возкѣ тягостей способные, а погонщики не-перестарѣлые, немалолѣтные и привыкшіе ходить за волами, съ одѣяніемъ и обувью — какъ его сіятельство въ начальномъ по сему наряду предписаніи упоминалъ…“ Далі ще вимога: „генералъ отъ кавалеріи и кавалеръ Иванъ Ивановичъ Михельсонъ требуетъ, что бы такъ распредѣлить, что бы фуры приходили в Балту въ транспортахъ хотя бы по сту“ (1966). Відношення Катерин. губернатора Петра Івановича ф. Берга від 12/XI 1806 р. зазначало, що „настоящее время весьма благопріятствуетъ отправленію быковъ съ фурами такъ, что нѣтъ никакой нужды въ издержкахъ на путевое продовольствіе“. Через те треба прискорити висилку хур: „ежели означенные фуры, волы и погонщики доселѣ не отправлены, то отправить ихъ въ назначенный путь тотъ часъ не задерживая ни за чѣмъ подъ опасеніемъ за далнѣйшее задержаніе строгаго по законамъ взысканія“ (арк. 1963).
В наступнім році поставлено було на чергу дня питання міліції. Загальні вказівки дано було в маніфесті 30/XI 1806 р. Катеринославська губерня згідно з цим маніфестом мала виставити 8.000 люду (арк. 1946 звор.). Додаткові поясніння що-до збору міліції дають пізніші накази, де спеціяльно зазначується про обов'язок ополченців („временного земского войска“) і далі заховувати цілковиту слухняність до своїх поміщиків. „3) назначенные такимъ образомъ крестьяне въ число земскихъ войскъ останутся въ своихъ домахъ, отправляя спокойно крестьянскія свои работы до тѣхъ поръ, пока оныя возтребуются на службу. Выборные же и приказные старшины должны имъ внушать, что назначаются они на время, пока не одолѣють супостата, что съ помощью Божіею недолго продлится и тогда они съ славою и честію возвратятся въ домы отцовъ и родственниковъ своихъ, между тѣмъ выбранные въ число земского войска должны жить смирно, повинуясь безмолвно поставленнымъ надъ ними начальствамъ, удаляясь отъ всякого роду буянства, дракъ, а особливо непослушанія, въ противномъ случаѣ виновный примѣрно будетъ наказанъ по всей строгости законовъ“. Що-до озброєння тих, що вступають до ополченія, закликаються люди до пожертв, хто що має зайвого — „и такъ всякій крестъянинъ, имѣющій лишнее ружье, фузею, дробовникъ или флинту обязанъ оною снабдить избранного в число земскаго войска и за то его добровольное подаяніе въ защиту Руской земли будетъ имя его внесено въ волостные и городскіе книги“. Деякі поясніння дає наказ князя Прозоровського губернаторам Київа від 14/III 1807 р. В наказі на ім'я Катеринославського губернатора читаємо. „Cъ самого начала населеніе губерніи Екатеринославской, почтенное дворянство, городовые обыватели, воинскіе поселяне и жители казенныхъ селеній во всякомъ встрѣтившемся случаѣ обнаруживали на самомъ дѣлѣ ревностную любовь къ отечеству, непоколебимую вѣрность и преданность къ своєму государю и истинныя чувствованія чести… Не сомнѣваясь въ добромъ по сему
