ВИНОГРАДСЬКИЙ Ю.
„Не пустили Дорошенка,
У рясі пізнали,
Закували у кайдани,
В Сосницю послали,
А з Сосниці в Ярополче“…
(Шевченко).
Як наближатися по р. Десні пароплавом з Чернігова до с. Макошина, то, не доїздячи залізничого мосту, видко той куток того села, що зветься „Слобідкою Макошинською“, а недалеко самого мосту — невисокий горб із урвищем над Десною. Це тая частина села, що колись належала Макошинському Покровському манастиреві, а горб — то останок цього манастиря, або, краще кажучи, його манастирище. Останніми роками Десна, особливо весняні поводі все рвуть це манастирище і з землею падають у воду його останки, а невелику капличку, дерев'яний зруб, що поставлено на тому місці, де колись стояв престіл церковний, люди все переносять від берега Десни, захищаючи її від впливу водяної стихії.
Я бачив це манастирище у травні місяці р. 1920. Висока вода та инші несприятливі умови заваджали зробити більш-менш детальний дослід над манастирищем, що від нього й тоді вже зоставалася невелика частина. Оглянув я тільки урвище з великим шаром культурної землі, де, окрім чорноземлі, впали мені в вічі шматки побитої цегли, смуги вапна, черепки битого глиняного посуду та орнаментованих кахель. Кахлі були з поливою і без поливи. Останні пороблено з сірої глини незугарно. Поміж черепків посуду я знайшов кілька шматків його, що мали орнамент давнього взірця, правдоподібно — часів велико-князівських (передтатарських). Через те припускаю думку, що манастир засновано на тому місці, де було житло людське задовго перед заснуванням манастиря. Відомо, що цей манастир жіночий заснував Адам з Брусилова Кисіль (староста Носовський etc.). Філарет подає 1640 рік, як дату збудування манастиря[1]. Це, певне, була перша значна дія, якою, прибувши в наше
- ↑ Филарет Гумилевскій, „Истор.-Стат. Опис. Черн. Еп.“ кн. 4, Черн. 1873, с. 151.
