повторювалися не раз. Між універсалами гетьмана Скоропадського маємо один, який зокрема спиняється на тій справі, що посполиті магістратських сіл повинні і далі теж виконувати послушенство, як робили це раніш звичайно (1709). Докладнішу скаргу подав магістрат пізніш, що й викликало спеціяльний універсал гетьмана Скоропадського. Випадки привернення магістратських людей під старшинську оборону повторювалися й пізніш, отже магістрат мусів подавати докладніші відомості, хто саме привернув людей.
Друга група грошових податків та робіт ішла з тих магістратських людей, що жили в місті. Ці ремісники та купці виплачували на користь магістрату грошові датки, а коли була потреба, виконували певні роботизни згідно з призначеннями од магістратських старших. Отже всякі претенсії від старшини сотенної чи полкової що-до цих магістратських людей в місті зачіпали магістрат, бо позбавляли його можливости далі мати цих людей до своїх послуг. Коли сотенні урядовці притягали магістратських людей до сотенних повинностей, вони тим самим збавляли певну частину магістратських прибутків, на яку вже не можна було рахувати, складаючи магістратські бюджети (універсал гетьмана Скоропадського 1709 р.). Подібне значіння мало теж і притягання ремісників, коли старшина брала ремісників під свою протекцію, притягаючи до залежности від себе. Старшина уживала тут тих самих засобів використання ремісників, які бували і попередніми часами, а саме вона накидала на ремісників певні роботи на себе і не платила за зроблене, а ті ремісники після того відмовляються робити щось на магістрат (царська грамота 1690 р.). В результаті такого притягання ремісників та накидання на них роботизн чернігівський магістрат втрачав певну суму зборів та робіт.
Хто жив на міській землі, провадив торговлю на міській землі, той вступав у певні звязки з магістратом, був під його контролем, платив певні поплатки на магістрат. Через те магістрат стежив за такими людьми та пильнував своїх грошових зборів. Не дивниця, що в гетьманських універсалах та царських грамотах ми знаходимо згадки про міщанські скарги на такі порушення звичайної практики. У царській грамоті р. 1690 маємо вказівку на міщанські скарги в такій справі. Різні люди — скаржилися міщани — оселилися на міських землях, нічого не дають на магістрат, вимовляються тим, ніби-то земля манастирська, а манастирська братія стоїть за таких людей, обстоює їх. Так само козаки поставили свої комори коло міщанських комор і тим самим підривають торговлю міщан. Таким чином виникало питання про заселення міської землі, використання її без виплати належних датків та без виконання звичайних роботизн на магістрат, а в деяких випадках повставало складне питання про захоплення міської землі, коли на заяви міщан відповідали, що це земля не міська, а инших власників, до якої магістрат чернігівський не повинен мати ніяких претенсій. У справі з людьми, яких боронив манастир, певно магістрат вже мав значні труднощі, виясняючи свої
