ІВАН БОЙКО.
Процес формування соціяльного та економічного життя на Лівобічній Україні, що розпочався незабаром після козацької революції, наближувався наприкінці XVIII століття до свого кінця. В цьому процесі займали певне місце різні соціяльні групи. Найактивнішою та найвпливовішою суспільною верствою була козацька старшина, що протягом XVIII століття перетворилася в класу великих землевласників. Чимале місце в цій групі займала родина Сулим, що в другій половині XVII та першій половині XVIII ст. відгравала на Переяславщині не аби-яку ролю. Видатніші постаті цієї родини були — генеральний хоружий Іван Сулима, полковник переяславський Семен Сулима та суддя Переяславського полку Олександер Сулима. В даній праці подаємо відомості про діяльність тільки Івана та Семена Сулим.
Іван Сулима був онуком гетьмана козацького Івана Михайловича Сулими, що його стратив польський уряд у 1635 році за зруйнування Кодацької фортеці. Один із синів гетьмана Федір, після того, як приєднано Лівобічну Україну до Московської держави, зваживши обставини „…… оставя за короною Полскою жалованніе маетности, города Димер з угодіи, Юлче и Березки з угодіи и протчіе многіе грунти покупленіи и жалованіи мелници за верность свою подклонився под державу Велікороссійскую в року 1662“[1].
Князь Ромодановський посилає його з сином Іваном і небожем Олексієм до Московського двору, де їх „принято под державу и жалованем снабдено, и отпущено в дом, при пашпорте от двора даном в року… В оном пашпорте шляхтою написани и в иностранной коллегіи в дворянство Россійское записани“[2].
Відтоді Федір Сулима і нащадки його силкувалися виявити вірність російському урядові, але все-ж Федора Сулими на значному старшинському уряді не бачимо; певно російський уряд ще не цілком довіряв йому. Але-ж маєтності на Переяславщині, якими володів батько Федора Сулими Іван Сулима, перейшли до Федора. Року 1674 старшина Переяславського полку підтверджує за Федором Сулимою право
