Сторінка:Історично-географічний збірник. Том 3 (1929).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ГРУШЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДЕР.

Суличівка належить до тих нечисленних сіл, що їх історію можемо ми простежити ще з років перед Хмельниччиною[1]. Великий рух Хмельниччини не відібрав села з рук власниці, шляхтянки Грязної. Це був один з тих випадків, коли гетьман потверджував шляхті їх маєтки. Універсал Хмельницького зазначав, що це в звязку з визнанням з боку шляхти нової влади: „поневажъ Богъ Всемогущій наклонилъ шляхту до Войска Запорожского, ми іхъ ласкаве принявши, ихъ маетности и gрунтовъ власнихъ уживать, яко здавна уживалы, позволилисмо“. Викликала цей універсал, здається, потреба оборонити власницю шляхтянку від кривд з боку козацьких військових відділів, які переходили тоді через село та вимагали там собі стації: залога, що перебувала в тих маєтностях, повинна була їх передати в використання Грязній і місцева людність повинна далі сидіти „спокійно, іначей не чинячи“. Такий взагалі зміст цього важливого універсалу[2].

Про перехід людности до зазначеного села Суличівки маємо пригадування пізнішого часу. Коли виникла в 1740-х роках справа про козацтво деяких мешканців цього села, зацікавлені особи так пригадували давне минуле на основі переказів. „А Трохима дѣдъ Евфим з-за Днѣпра з местечка Петрикова за владѣнія сотника Павла Товстолѣса в село Суличевку, а сколько тому годъ, они же истци не упомнять, толко де слихали от отцовъ своихъ, что якоби за Хмелницкого гетмана козаку Суличевскому Феску Надолки пришел и жил в него мѣсто сина, коего оной Надолка оженя, опредѣлилъ ему своей козачой землѣ в Суличовци на поселеніе, токмо де никакого запису писменного на то не далъ, а имѣются де толко такъ отцем и ими самими уже істцами купшіе на купленніе в козаковъ и посполитихъ Суличевскихъ грунта“[3]. Хронологія в цім спомині плутана, доба Хмельницького тут поплутана з часами сотника Товстоліса, але самий випадок переходу з Правобережної України та осідання в Суличівці виступає тут дуже добре, рівно-ж і відносини між людністю місцевою та тими, що зайшли та осіли на тутешніх ґрунтах. В иншій справі теж маємо спомини про перехід та оселення в Суличівці. „Отецъ де его Матвѣй Зубецъ билъ природній ляхъ, а з якого города полского того онъ не знаетъ, сюда в Малую Россію взятъ во время

  1. Білоуської сотні Черніг. полку.
  2. Генер. слѣдствіе Черниг. п. № 138.
  3. Румянц. опис., сот. Білоуська, с. Суличівка, копії документів, ар. 73—73 зв.