кою навалою в 1240 р., а тим більше за попередніх часів, десь на початку X ст., не кажучи вже про більш ранню добу.
Щоб з'ясувати схему давнього плану міста й реконструювати членування древнього Києва, доводиться спертися на аналогії, шукати форм, які менше змінилися, зразків, які можуть дати уяву про первісний вигляд древньоруського «стольного міста».
З усіх древньоруських «стольних міст» до нашого часу найкраще зберігся Галич, «один з найбільших політичних і культурних центрів південно-західних земель древньої Русі»[1].
Галич був зруйнований майже одночасно з Києвом (Київ — у грудні 1240 р. «на Николин день», Галич—на початку 1241 р.). Але на руїнах Галича не постало жодне нове місто. Тому на його прикладі можна побачити древньоруське стольне місто, головне місто Галицько-Волинського князівства таким, яким воно було в XIII ст.
Археологічні дослідження, які проводилися на території древнього Галича, показали, що наприкінці свого історичного існування в середині XIII ст., він становив собою характерне городище мисового типу. Відповідно до всіх інших городищ даної топографічної групи, Галич був розташований на високому й довгому відрізі плато, відрубному мисі, що самотньо підносився над широкою луговою долиною.
«Центральна частина древнього Галича розташована на високій так званій Крилоській горі… Ця гора клином вдається в місце злиття струмка Мозолевий потік, що протікає по глибокій балці, і р. Лукви. Із заходу гора закінчується обривом до річки, із сходу — крутим схилом до струмка. З південного боку городище відділене від рівнини трьома лініями потужних валів і ровів, що простягаються від краю урвища над Луквою і доходять до балки Мозолевого потоку»[2].
Якщо скористатися класифікаційною системою городищ, запропонованою П. А. Раппопортом, то Галич треба було б віднести до городищ так званого «складномисового типу», про які він пише: «Городища з складним планом, тобто ті, які складаються з кількох самостійних площадок і відповідно до цього з кількох ліній укріплень, можуть бути поділені на два типи — городища складномисового типу й городища складного типу. Серед складномисових існують деякі городища, життя на яких проходило як в VIII—X ст., так і згодом в XI—XIII ст. Та не виключена можливість, що ці городища в більш ранній період мали про¬
