Одним з найскладніших і найгостріших питань, які постають перед публікаторами документів нової доби, є питання про те, як і які документи із тієї величезної кількості вже нагромаджених треба публікувати. В наших правилах публікації майже немає вказівок на те, які документи відбирати для повного й вірного висвітлення теми, при умові, що повністю їх опублікувати неможливо.
Ці питання виникають майже перед кожним публікатором документів нового часу, і вони шукають шляхи їх розв'язання. Одним з них є так звана скорочена публікація документів. Останнім часом вона привертає все більшу увагу публікаторів[1].
Мета даного повідомлення — розказати про деякі узагальнення практики скороченої публікації документів, зроблені на основі досвіду публікаторської роботи Закарпатського обласного державного архіву. Вміщувані в збірнику документи публікатор повинен піддати глибокому всебічному аналізу. З величезної кількості документів треба відібрати такі, які б глибоко й всебічно висвітлювали тему.
Дійсно наукова публікація вимагає, щоб документи публікувались в їх сукупності, взаємозв'язку, щоб висвітлювані в документах події показувались в їх розвитку і щоб ні один момент, який характеризує ту чи іншу подію з того чи іншого бо-
- ↑ 3. К. Звездин, Об использовании документов в научно-справочном аппарате сборников, журн. «Вопросы архивоведения», 1960, № 6; В. А. Кондратьев, Важный вид научно-справочного аппарата к документальным изданиям, журн. «Вопросы архивоведения», 1959, № 1.
