оскільки вміщено більш важливу вузлову дату — дату вбивства.
Введення в науковий обіг нових документальних джерел у вигляді хроніки дуже просте і зручне як для публікатора, так і для читача. Такі хроніки допомагають читачу не тільки добре орієнтуватись у подіях, а й швидко знаходити ті документальні джерела, які його цікавлять.
Тому при виборі форми скороченої передачі документа завжди слід давати перевагу хроніці. Лише тоді, коли весь документ або частина його не пов'язані з конкретним історичним фактом або подією і немає хронологічної ознаки, треба шукати і форми скороченої публікації.
Виклад і розмір статті хроніки залежить насамперед від її призначення. Якщо це має бути довідка, то вона мусить бути якомога коротша, містити саму суть того чи іншого факту або події. Прикладом цього може ібути така стаття: «6 вересня 1925 р.— В м. Мукачевому відбулась конференція Закарпатської крайової організації КПЧ». Розширювати її не варто, бо в збірнику публікується ряд документів про цю конференцію.
Якщо стаття хроніки має скорочено передати документ, її можна подати ширше. Наприклад, така стаття: «13—20 серпня 1925 р.— В с. Чинадієвому при спробі адміністрації знизити заробітну плату на 20% застрайкувало 70 робітників деревообробного заводу. Внаслідок страйку робітники добились підвищення заробітної плати (ф. 63, оп. 2, од. зб. 552, арк. 25)». Деталізація у даному випадку виправдується тим, що про дану подію нічого не говориться в документах збірника. Крім того, зміст цілої трупи документів вдалось передати у чотирьох рядках.
У практиці публікаторської роботи часто доводиться зустрічатись з так би мовити паралельними за змістом документами, тобто такими, характер висвітлюваних подій і фактів в яких однаковий, але стосуються вони різних місць, осіб, часу і т. д. Навіть тоді, коли є більш-менш узагальнюючий документ, вони мають інтерес для дослідника. Такі документи слід групувати за певними ознаками і передавати у вигляді переліків, списків, таблиць і т. п. У тому разі, коли такі документи містять цікаві для опублікування цифри, їх слід групувати і публікувати у вигляді статистичних таблиць. Пояснимо це на такому прикладі. В архіві збереглись сотні донесень органів влади про хід першотравневих зборів, мітингів, демонстрацій на Закарпатті в минулому. Оскільки зміст таких документів аналогічний, він може бути доведений до читача шляхом публікування кількох найбільш характерних з них. Важливі дані про кількість учасників мітингів, зборів, демонстрацій, що йшли за соціал-демократичною, народно-соціалістичною і комуністичною партіями в різні роки, вибирались з багатьох документів і були згруповані в таку статистичну таблицю:
