гаються в різних людей, щоб виправити помилки переписувачів. Ці зауваження про наявність багатьох копій універсалу свідчать, що в цей час на Україні вже було досить багато людей, які збирали пам'ятки старовини.
Охарактеризовані в цій статті публікації далеко не вичерпують всіх українських стародрукованих видань, які більшою або меншою мірою мають археографічний характер[1]. Але й наведених матеріалів досить, щоб скласти уявлення про давні традиції української археографії.
Без сумніву, історію розвитку української археографії на Україні слід розпочинати не з початку XIX, а з першої половини XVII ст. Уже в цей час на Україні вийшли з друку книги, підготовка яких до видання вимагала певної археографічної обробки тексту. Люди, які займались цією справою, були відомими свого часу діячами науки і літератури, мали добру філологічну й історичну освіту. В ряді публікацій XVII ст. зустрічаємо елементи археографічних описів оригіналів, в яких коротко охарактеризовано папір, письмо, описані печатки. Більшість публікацій документів, що були видані українськими друкарнями від кінця XVI до другої половини XVIII ст., підготовлені сумлінно, в основному правильно передають текст. Не дивно, що вони зберегли своє наукове значення і до цього часу використовуються істориками.
Таким чином, протягом розглядуваного періоду на Україні був нагромаджений вже значний досвід у справі археографічної обробки і публікації джерел. Високий, як на свій час, рівень ряду публікацій є значним досягненням українських вчених і видавців доби феодалізму. Дальше дослідження історії української археографії починаючи з найдавніших часів повинно ще більше збагатити наші уявлення про різноманітне і багате культурне життя на Україні в XVI—XVIII ст.
- ↑ Вивчення пам'яток археографії XVI—XVIII ст. утруднюється у зв'язку з відсутністю зведеного опису українських книг XVI—XVIII ст. і каталогів окремих колекцій. Назрів час поставити питання про те, щоб архіви і бібліотеки нашої республіки, які мають стародруки, приступили до підготовки і публікації відповідних каталогів (див.: Я. Д. Ісаєвич, Описи стародруків, журн. «Вітчизна», 1960, № 3). Спробу дати довідник про друкарство на Україні до 1800 р. зробили польські дослідники, однак їх публікація має серйозні хиби (див.: Я. Д. Исаевич, Словарь-справочник об украинском книгопечатании, «Книга. Исследования и материалы», сб. 5, М., 1962).
