землях в період Речі Посполитої (XIV—XVIII ст.), Австро-Угорської монархії (1772—1918 рр.), польської буржуазної держави (1919—1939 рр.), а також деякі документи інших країн, що в різний час потрапили у давні архіви. За своїм складом і змістом вони надзвичайно різноманітні[1]. Давати їх характеристику не входить у завдання цієї статті, тому далі доведеться характеризувати ту чи іншу групу печаток, відзначити, на яких документах вони ставились, в яких фондах архіву збереглися.
Матеріалом для печаток у XIV—XVIII ст. був віск, тісто, лак, смола.
Найдавнішим матеріалом був віск як маса, що легко піддається розм'якшуванню. Спочатку застосовувався чистий віск, потім додавали для зміцнення жир, смолу та інші матеріали. Починаючи з XII ст. віск фарбують у червону і зелену фарбу, рідше у чорну або жовту. Лак, або «іспанський віск», входить в ужиток з другої половини XVI ст. Особливого поширення він набуває лише в XVII ст.
У XVI ст. з'являються печатки, відтиснуті прямо на документі або через віск, тісто, смолу, сургуч.
У XVIII ст. починають використовуватися сажеві печатки. Толоку замочували в сажі, після чого відтискали печатку. Такі печатки належали в основному громадам міст і сіл, домініям, церквам до кінця XIX ст. У кінці XIX ст. замість сажі почали використовувати штемпельну фарбу та чорнило, хоч поряд з цим печатки відтискували на сургучі. У кінці XIX ст. використовували з цією метою виключно сажу і штемпельну фарбу[2].
Воскові печатки прикладались так. На пергаменті робили хрестообразний розтин, кінці його стягували і утворювали ромбовий отвір. В отвір клали віск і відтискували толокою печатку. Віск проходив через пергамент і прикріплював печатку. Це було можливо лише тоді, коли печатки були малі. Пізніше, коли розміри печаток збільшилися, на толоку клали віск, на віск — пергамент з отвором, причому зміцнювали печатку другим шматком воску. Починаючи з XIII ст. відтиснені печатки поступаються місцем перед висячими. У XIV ст. з появою паперу знову з'являються відтиснені печатки. Воскові печатки, толочені на папері, відтискували через зволожений папір.
- ↑ Див. «Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином Украинском Советском социалистическом государстве», довідник, Л., 1955.
- ↑ Дослідження проведені на основі документальних матеріалів фондів № 19, 20, 52, 131, 146, 201, які зберігаються у Львівському Центральному державному історичному архіві УРСР (Б. Барвінський, Причинки до польсько-української геральдики і сфрагістики, Записки НТШ, т. CXXXVIII—CXL, 1925; Н. Лихачев, Дипломатика, СПб, 1901; М. Gumowski, М. Hajsig, S. Micucki, Sfragistyka, Warszawa, 1960; W. Semkowicz, Ehcyklopedja Nauk Pomocniczych Hictorji, Kraków, 1929).
