м. Львові, але за браком історичних джерел вони змушені були обмежуватись припущеннями. Наприклад, Л. Харевічова писала: «Львівська цехова організація спирається на засади, обов'язкові в усіх містах, заснованих на німецькому праві, і на львівському грунті зосталась причеплена, найправдоподібніше, зараз же після першої локації міста за руських часів, …хоч і локаційний привілей з 1356 р. нічого не говорить про цеховий промисел»[1].
В «Історії Львова» відзначалось, що в XIV ст. «…організації ремісників бодай чотирьох основних професій, без яких не могло обійтись жодне місто, пекарів, різників, кравців і шевців — напевно існували» [2].
Уважно проглянувши історичні документи того часу, нам вдалось знайти деякі епізодичні відомості про існування ремісничих організацій у м. Львові в кінці XIV та на початку XV ст. У 1386 р. руський староста Андрій надає шевцям міста Перемишля права, якими користувалися львівські католицькі шевці[3].
У 1407 р. рада міста Львова постановила, щоб кожний цех (arte mechanicorum) своїм коштом зробив по одній машині для метання стріл з мурів міста, для чого лимарський, крамарський, гарбарський, пекарський, кравецький, шевський, ковальський, кушнірський та пивоварський цехи зобов'язувались сплатити по півкопи грошей[4]. Шевці і кравці не сплатили визначеної суми, тому рада міста в наступному році знову зобов'язала цехмістрів цих цехів сплатити встановлену суму[5].
Визначення часу виготовлення цехових матриць, проведене в даній статті, дає можливість твердити, що цехи у м. Львові існували в 60-х роках XIV ст.; вони, очевидно, з'явились десь близько 1356 р., коли місту було надано німецьке право[6] (за яким виникли цехи і в інших містах).
Досліджуючи грамоту 1425 р., ми використали не тільки її зміст, який вказував на наявність 10 цехових організацій, але й прикріплені до неї печатки, за допомогою яких встановили існування львівських цехів у 60-х роках XIV ст. Так, при відсутності писаних документів, сфрагістичні пам'ятки дали змогу з'ясувати одне з невирішених питань історії м. Львова. Але цим не вичерпується цінність цехових печаток, дуже цікаві вони і як твори мистецтва, тому що вказують на високий рівень розвитку ювелірного та граверного промислу в м. Львові і служать цінним джерелом для пізнання художніх смаків населення Галицько-Волинської Русі.
