приймати документи сільських рад, сільськогосподарських артілей, підприємств місцевого значення. З цих матеріалів райархіви періодично могли б передати облдержархівам ті документи, які не поступають в складі фондів вищестоящих установ. Так, наприклад, з матеріалів сільськогосподарських артілей в обласні архіви доцільно було б приймати протоколи загальних зборів колгоспників і засідань правління, при наявності — звіти правлінь артілей звітно-виборним зборам і колгоспні багатотиражки. Очевидно, не було б помилкою, якби райархіви передавали деякі з цих фондів у повному обсязі.
Можливо, корисно в районних архівах зберігати фонди тих установ, матеріали яких у відповідності з новими правилами комплектування не поступатимуть в обласні архіви, зокрема відділень «Сільгосптехніка», районних санітарно-бактеріологічних станцій, будинків культури, комітетів спортивних організацій, прокуратур, деяких шкіл, лікарень тощо. Таким чином, райархіви поступово перетворювалися б в архіви з постійним складом документальних матеріалів.
Важливо обговорити питання про зберігання листів трудящих. В них описуються різноманітні питання, є відгуки на події в нашій країні і за рубежем, дається оцінка діяльності установ і окремих працівників, висловлюються пропозиції щодо поліпшення керівництва народним господарством. Листи, як відомо, надсилаються виконкомам Рад, їх відділам, редакціям районних, обласних й інших газет. Звичайно, немає потреби зберігати всі листи і скарги, що надходять до виконкомів і їх відділів. Але, на наш погляд, частину цих документів доцільно було б приймати в архіви. До цього часу при експертизі цінності деяких груп однорідних матеріалів архівісти практикували залишення для постійного зберігання 2–5% загальної кількості документів даної групи, піклуючись, щоб кожний рік був представлений матеріалами. Неважко зрозуміти, що такий метод відбору не має нічого спільного з науковим підходом до експертизи цінності документів. Працівники Хмельницького облдержархіву, які брали участь у відборі на державне зберігання матеріалів Кам'янець-Подільського міського виконавчого комітету, вирішили залишити для передачі на державне зберігання всі листи за 1944–1945 рр. і 1953 р., а решту відібрали для знищення. Варто, на нашу думку, залишати на державне зберігання певні групи листів і скарг, зокрема листи і скарги, які стосуються питань основної діяльності установ, організацій, підприємств.
Іншим повинен бути підхід до листів, що надходять до редакцій газет. Ці документи набагато глибше і всебічніше висвітлюють події, факти. В них дослідник знайде живе слово учасників всенародної боротьби за побудову комуністичного суспільства. Якби всі листи трудящих публікувались, то про їх зберігання не могло б бути й мови, але ж відомо, що газета
