застереження, а що застережувати. Археографи не завжди додержуються «Правил» у правці тексту. Іноді необгрунтовано випускаються окремі не зовсім вдалі слова, образні вирази, що характерні для певної групи авторів. Особливо це стосується документів періоду Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської війни, а також багатьох документів, написаних робітниками і селянами в перші роки Радянської влади.
Дійсно, ці документи у багатьох випадках не блискучі за стилем, особливо селянські. Але вони свідчать про те, що малописьменне, забите селянство залучалось до боротьби, до нового життя, до участі в соціалістичній перебудові села. Такі документи треба зберігати як першотвори, як оригінальних свідків початку нової ери в історії людства.
Відомо, що Володимир Ілліч Ленін дуже високо цінував документи, складені робітниками і селянами, зокрема листи, і дуже дбайливо ставився до них як редактор. Він дбав про те, щоб був збережений дух, стиль кореспонденції, манера викладення, підхід до питання, своєрідність аргументації. В. І. Ленін був проти знебарвлювання, «обінтелігенчування» таких документів. Він говорив: «Як вони вміють просто і хороше писати! Чим ближче до розмовної мови, тим краще! Нічого, що автор підійшов до питання з такого боку, вжив такі вирази і аргументи, які нам з вами ніколи і в голову не прийшли б. Тим краще — аби по суті було правильно!»[1]
Процес опрацювання тексту відомий кожному археографу, і про це говорити не варто. Слід спинитися тільки на деяких питаннях, які вирішуються часто по-різному.
Досі немає єдиного підходу до виправлення огріхів тексту. Як відомо, описки, неузгодженість відмінків, пропуски букв та інші неточності виправляються обов'язково. Вся інша робота археографа над текстом повинна знайти відображення в текстових примітках. Ця робота потребує надзвичайної обережності і творчого, індивідуального підходу до кожного документа.
В яких же випадках зустрічається більше всього порушень і різнобою?
Насамперед тоді, коли у тексті зустрічаються слова і цілі вирази, значення яких ясне, але які стилістично звучать не зовсім грамотно. В таких випадках їх ні в якому разі не можна виправляти, поліпшувати і, тим більше, пояснювати. Наприклад, у документі було написано: «Наслідки праці розподіляються по робочим дням і по кількості маючейся в кожній родині землі». Значення слова «маючейся» зрозуміле, немає потреби заміняти його словом «наявної» або робити виноску: «Так у тексті». Виноску «так у тексті» треба робити тільки в крайніх випадках, тоді,
- ↑ «Ленин — журналист и редактор», М., 1960, стор. 318.
