Записи в обох літописах змістом ідентичні, але дані Свидів- ського літопису більш точні (правильно вказано рік—1715, в якому стався виступ проти Августа, місяць, кількість корогв, прізвище генерала). Це дає підставу вважати Свидівські записки першоджерелом.
Свидівські записки[1] охоплюють 1700—1744 рр. З найважливіших подій, записаних у них, треба згадати повідомлення про те, що львівський епіскоп Й. Шумлянський «на унію пристав і церков львовскую Успеніє пресвятой богородици добуто»; про громадянську війну в Польщі 1734—1735 рр.; про оволодіння Хотина російськими військами, а також про землетрус 1738 р., атмосферні явища тощо.
Записки Павла Свидзинського. Павло Свидзинський, син священика з Тернівець Івана Свидзинського, народився в 1704 р. біля Перемишля. Грамоти почав навчатися вдома, а з 10 років здоібував освіту в латинських (єзуїтських) школах, у Перемишлі, в яких дійшов до класу риторики. Через зубоження батька навчання не закінчив, почав працювати в якійсь канцелярії. Пізніше став священиком і жив на парафіях у Володжі, Лодині і врешті в Тернівцях. Від батька у спадщину одержав бібліотеку, з якої до нашого часу збереглося 15 книг. Це збірники різного змісту—прологи, учительні євангелія, збірки апокрифів, казання, пісні. Підбір книг свідчить про те, що батько і син Свидзинські були на той час освіченими людьми, добре знали стару традиційну літературу, а також знайомилися з новим, наприклад, читали газети та календарі, які в той час були мало поширені.
Павло Свидзинський виявляв також інтерес до історії. У 1663 р. він переписав (чи може переклав) «Хронологію князей і королев польських» від легендарного Леха 550 р. до Августа II; він користувався також іншими історичними джерелами, ймовірно, під впливом цієї літератури він почав вести свої літописні записи.
Як деякі інші літописці, він починає з історичного 1648 р.: «Ляхи с козаками войну подняли найперше о сошествії св. духа». Далі ідуть записи про сарану 1648—1651 рр., про комету 1664—1665 рр., про татарський набіг на Перемишль 1672 р. За наступні роки переважають звістки про поводі, неврожаї, дорожнечу. Тільки пізніше з’являються записи воєнно-політичного характеру: у 1734 р. про похід у Галичину російських і українських військ, які зруйнували замки і маєтності польських магнатів, між іншими Збараж і Броди. Під 1762 р. є звістка (з газет) про смерть цариці Єлисавети і воцаріння Петра II, під 1764 р.— про коронацію Станіслава-Августа Понятовського, під
- ↑ Свод, лет., V, стор. 1, 17, 27, 50, 120, 125, 134, 171—172, 199, 201, 211, 214, 230.
