і приймали латиньску, та ставали Поляками. На Литву і Русь переселяє ся багато польских вельмож, з тим змагає ся польский вплив а до суспільного гнету причиняє ся ще й релїґійний.
5. Церковні братства і школи на Руси.
Коли руский нарід почав так занепадати, виступив між рускими вельможами князь Василь Константин Острогский[1], котрий закладав школи і печатнї, щоби піднести науки і просьвіту на Руси. Але в більшій ще пригодї рускій Церкві і просьвітї стали церковні братства, засновувані руским міщаньством, котрі не лише опікували ся убогими і сиротами і занимали ся иншими милосердними дїлами, але дбали при тім і про долю рускої Церкви. Найславнїйше було Ставропигійске братство у Львові (що є й до нинї), а побіч него Богоявленьске братство в Києві і деякі инші. Сї братства мали славні на той час школи, з котрих виходили учені мужі, удержували печатнї і бурси, а царгородский патриярх надав їм право наглядати житє людий сьвітских і духовних а навіть епископів.
6. Церковна унїя Берестейська.
Рускі владики нераді були, що царгородский патриярх поставив їх під догляд братств, зложених з сьвітских людий. У них зродила ся отже гадка, відлучити ся від царгородского патриярха а признати головою Церкви Папу римского (приступити до унїї (злуки) з римскою Церквою. Таку звязь навязав був уже король Данило, а пізнїйше київский митро-
- ↑ В Тернополї побудовано з фондациї кн. Острогского гарний дім, в котрім мають приют зубожілі рускі міщани.
