вило ся місцевою ворохобнею (перші під проводом Косиньского і Наливайка) але се не доводило до нїякого успіху. Кождочасне згнобленє такої ворохобнї накликувало ще більший гнет, повстаня наслїдком того повтаряли ся, але польский уряд умів роздїлити сили козаків і народу. По кождім безуспішнім повстаню, хто лише міг, утїкав на Запороже.
4. Петро Конашевич Сагайдачний.
З початком 17-го столїтя являє ся на Запорожу Петро Конашевич Сагайдачний, родом з дрібної Самбірскої шляхти, а позаяк визначав ся наукою і великим воєнним та полїтичним талантом, вибрали єго кошевим і він був ним около 20 лїт. Він здобув деякі турецкі кріпости і визволив багато християньских невільників і се рознесло єго славу по Українї, а за се вельми лютий був турецкий султан на Польщу, що она не спиняє наїздїв козацких. Але Польща потребувала тодї помочи козаків в боротьбі з Московщиною і тому признала також владу Сагайдачного і над Київщиною, так що Сагайдачний зпід Москви вернув до Києва і писав ся гетьманом Запорожского війска.
В скрутнїйшім ще положеню опинила ся Польща, коли Турецкий султан Осман з 300-тисячним війском виступив під Хотин (над Днїстром), щоби знищити Польщу і загорнути Україну під свою владу. Під сею страшною грозою признав король козакам право вибирати собі гетьмана і затвердив Сагайдачного кошевим запорожского війска і гетьманом, а тодї Сагайдачний поспішив з 40 тисяч козаками і головно єго розумови і лицарству треба приписати побіду над Турками. Але тяжко ранений вернув з бою до Києва, де небавом
