класів. У цьому закладі більш як 20 кваліфікованих викладачів навчали понад 300 слухачів. Учні педучилища брали активну участь у громадському житті міста, району, часто в складі агіткультбригад виїжджали до колгоспів, виступали перед трудящими підприємств. Училище проіснувало 10 років і було закрито, а приміщення передані середній школі № 2. Відновили роботу заводські клуби, райбібліотека, яка розширила свій книжковий фонд.
Робітники і службовці Бершадського лісгоспу в парку культури та відпочинку своїми силами збудували спортивні майданчики, водну станцію[1]. На колгоспні кошти спорудили стадіон, де відбувалися змагання сільських спортсменів, а також перші районні спартакіади. З 1950 року в Бершаді почала працювати спортивна школа на 60 учнів. Спортсмени Бершаді стали ініціаторами створення єдиного сільського добровільного спортивного товариства «Колгоспник».
Краще стали працювати медичні установи. Відбудовано фельдшерські пункти на всіх підприємствах, тубдиспансер, поліклініку, райлікарню на 100 ліжок.
З нагоди 3-х роковин визволення Бершаді від німецько-фашистських загарбників на масовому мітингу було урочисто відкрито пам'ятник В. І. Леніну.
Успішне завершення відбудови та дальшого розвитку народного господарства трудящі Бершаді відзначили новими трудовими досягненнями. Великий обсяг капітальних робіт здійснено на спиртовому заводі, внаслідок чого підприємство перетворилося на комбінат. Крім спирту, тут почали виробляти кормові дріжджі й пиво. Під час реконструкції багато творчої видумки виявили кваліфіковані робітники — комуністи коваль Г. О. Краснощока, слюсар І. І. Яниш та багато інших. Вони вносили раціоналізаторські пропозиції, залишаючись після робочого дня разом з інженерами, щоб механізувати виробничі процеси у бродильному й котельному цехах. Незрівнянно збільшився випуск основної продукції. У 1966 році спиртовому комбінату присвоїли почесне звання підприємства високої культури виробництва. Тоді ж колектив комбінату виборов першість у всесоюзному змаганні серед своєї групи підприємств. У роки семирічки хлібозавод, який значно розширив асортимент та якість виробів, був реорганізований в комбінат хлібопродуктів. Як найкраще підприємство Вінницької області на честь 50-річчя Радянської влади на Україні комбінат нагородили пам'ятним Червоним прапором ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Української Республіканської Ради профспілок[2].
З невеликої майстерні, де кілька ремісників виготовляли раніше на замовлення селян вози та брички, до сучасного підприємства з потужною енергетичною базою — такий шлях за роки Радянської влади меблевої фабрики. Нині вона дає для квартир трудящих та підприємств громадського харчування меблів на 2 млн. крб. щорічно.
Характерною є історія заводу металовиробів, у якій немов відбито шлях розвитку економіки міста. Перед революцією в заштатному містечку існувало понад двісті дрібних майстерень, продукція яких реалізовувалась через подібні ж дрібні крамнички. В радянський час ремісники об'єдналися в артілі, які в роки семирічки переросли в сучасний завод металовиробів. У 1971 році асортимент підприємства перевищував 50 найменувань виробів, які відомі не тільки в межах області, вони йдуть за кордон, до Куби та інших соціалістичних країн[3].
Найбільше Бершадське підприємство — цукровий комбінат. Завдяки комплексній механізації та автоматизації технологічних процесів, широкому застосуванню електродвигунів, після спорудження в 1960 році електростанції цукрокомбінат виробляє щорічно понад 2 млн. цнт цукру. В 1971 році тут працювало понад 600 робітників. Колектив заводу славиться своїми трудовими успіхами, більшість
