прибирали майстерні, ремонтували обладнання та вивантажували матеріали тощо. У березні були проведені тижні дитини, чистоти, а в день 50-річчя Паризької комуни місцеві культармійці організували мітинги, влаштували для населення безкоштовні спектаклі.
Крижопільські комуністи для роз'яснення рішень X з'їзду РКП(б) виїжджали в села. Райпартком включав до свого складу в 1921–1922 рр. Піщанський і М'ястківський волосередки. Безпосередньо на місцях комуністи й комсомольці допомагали налагодити роботу культурно-освітніх закладів, піднести рівень сільського господарства та виконати продподаток.
У Крижополі містився зсипний пункт «Заготзерна». Тут велику роботу провели, заготовляючи сировину для промислових центрів країни, хліб для робітничого класу, продовольство і фураж для Червоної Армії, члени Крижопільської продгрупи. Куркулі чинили опір цим заходам, розправлялися з активістами. В грудні 1921 року вони тяжко поранили бійця продгрупи Д. Г. Перенчука.
Трудящі Крижополя й сусідніх сіл у 1921 році подали велику допомогу голодуючим Поволжя. Райпартком створив спеціальну комісію, яка зібрала на користь потерпілих понад 2 млн. крб., 200 пудів хліба, 110 пудів овочів тощо.
Поступово змінювався Крижопіль. До 1917 року це було брудне, занедбане містечко з 243 будівель, розкиданих на 14 вулицях. За Радянської влади тут виникали нові підприємства, установи, зростало населення. На початку 1923 року в Крижополі проживало 2683 чоловіка. Про якісні зміни в розвитку населеного пункту свідчив склад жителів за фаховою ознакою. На крижопільських підприємствах працювали залізничники, металісти, харчовики, будівельники, службовці. У березні 1923 року Крижопіль став центром району, до складу якого входили 13 сільрад.
Одним з першочергових завдань у відбудові й розвитку господарства Крижополя було налагодження роботи залізничного транспорту. Піднесення промисловості та сільського господарства вимагало розширення його пропускних спроможностей. Це добре розуміли залізничники, які немало робили для безперебійного надходження і відправки різних вантажів. З 1923 по 1926 рік обсяг завозу й вивозу вантажів зріс майже вдвічі.
Під час непу в Крижополі розширюється торгівля. Спочатку вона була зосереджена головним чином у руках непманів. Але вже 1922 року виникає кооперативне споживче товариство «Пролетарій», одне з кращих у повіті. Крижопільський кооператив об'єднував 95 проц. всього трудового населення. Приватна торгівля почала скорочуватися — більшість товарів населення купувало в магазинах райспоживспілки[1]. Створювалися виробничі кооперативи.
Одночасно з соціалістичними перетвореннями в господарстві поліпшувалась охорона здоров'я, розгорталася культурна революція. Ще в травні 1921 року відкрилася зуболікарська амбулаторія, розширилася лікарня, продовжував працювати медпункт при залізничній станції.
Здійснювалися заходи щодо ліквідації неписьменності. Активну участь у ній брали місцеві вчителі, комуністи й комсомольці. До 1923 року 80 проц. жителів Крижополя оволоділи грамотою. В семирічній та початковій школах викладало 16 вчителів, а навчалося 390 дітей. Відкрилася також агротехнічна профшкола[2]. З 1923 року при станції Крижопіль діяв клуб профспілки залізничників. Тут була бібліотека, працював драматичний гурток, оркестр. Крім клубу, на території парку лісорозсадника містилося приміщення театру на 400 місць. Вся діяльність клубу й театру проводилась на громадських засадах.
Багато уваги райпартком та виконком районної Ради депутатів трудящих приділяли розвитку сільського господарства, залученню селянства до споживчої та сільськогосподарської кооперацій. На 15 квітня 1929 року в районі існувало 14 колгос-
