исти кинули десятки гранат і мін. В одну з ночей 16-річний син шахтаря Іван Голощапов, проникнувши в шахту через закинуті шахтні виробітки, вивів бійців до старого вентиляційного шурфа. Івану Голощапову довелось кілька разів підніматися і спускатися по стволу, витягаючи на поверхню знесилених людей. Через деякий час бійцям вдалося перейти лінію фронту. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року І. І. Голощапова нагороджено медаллю «За відвагу»[1].
2-го вересня 1943 року частини 315 стрілецької дивізії під командуванням полковника Д. П. Куропатенка звільнили місто від німецько-фашистських загарбників. Сотні гірників нагороджені орденами і медалями. Троє жителів міста удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу: танкіст О. М. Пікалов, командир взводу В. Є. Косинов (посмертно), командир відділення автоматників М. Ф. Поляков (посмертно). Безстрашність і відвагу проявив вихованець міської середньої школи № 16 Рудольф Рудольфович Ясіок (син чеха Р. Ю. Ясіока). У 1942 році він бився в лавах Чехословацького корпусу, яким командував Людвік Свобода. Командир танкового взводу Р. Ясіок брав участь у боях на Харківському напрямку, у визволенні Києва, Білої Церкви, Фастова, західних областей України. На землі рідної Чехословаччини Р. Р. Ясіок загинув смертю героя. Ратні подвиги Рудольфа відзначені орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни першого та другого ступеня, чехословацькими бойовими хрестами, орденами Білого Лева, радянськими і чехословацькими медалями[2].
Величезної шкоди завдали місту німецько-фашистські загарбники. Шахти № 25 та ім. XII річниці Жовтня були повністю виведені з ладу, а житлові будинки та культурно-побутові установи перетворені в руїни. Тільки вугільним підприємствам колишнього рудоуправління ім. Паризької Комуни завдано шкоди на суму понад 133 млн. 500 тис. карбованців[3].
Ще тривала війна, а трудящі міста, як і всього Донбасу, взялися за відбудову народного господарства. На шахти приїздять спеціалісти, надходить устаткування. Щоб скоріше дати країні вугілля, гірники почали експлуатувати дрібні шахти місцевого значення. Водночас велися роботи по відбудові великих вугільних підприємств.
Майже половину робітників міста в 1943 році становили жінки. Замінивши чоловіків, братів та батьків, які пішли на фронт, вони показували зразки самовідданої праці. Героїнями відбудовного періоду були комсомольсько-молодіжна бригада Агафії Кудряшової з шахти № 5-біс, наваловідбійниця шахти № 2-біс Паша Терешко-
