Сторінка:Агатангел Кримський. Вступ до історії Туреччини. Вип. 3 (1926).pdf/4

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

було Ріккольдо. Це був італійський чернець-тосканець з Монте ді-Кроче, що жив у XIII в. і помер 1309 р. Він каже в передмові, що довго обертавсь на мусулманському сході, між иншим і в Вавилоні (=Каїрі), добре вивчив арабську мову і арабську богословську науку. Захтів він був перекласти Коран з арабської мови на латинську, але «стільки знайшов у Корані байок, брехні та богохульства, що аж нудно йому стало», і натомість Ріккольдо написав свою оцю «Confutatio», тільки-ж не по латині, а по італійськи (це вже був вік Данта). З італійської мови Ріккольдове (чи там Рихардове) писання переклали на латинське, з латинського на грецьке (переклав Димитрій Кидонський), з грецького — знов на латинське, і так Ріккольдове «виявлення проклятого Мохаммеда, сатанинського сина первородного», або, на сучасніший лад, «Turchicae spurcitiae confutatio» — надбало нової популярности в XVI ст. З латинської мови переклав тоді Ріккольда на німецьке Март. Лютер (Віттенберг 1542). Меланхтон — знов — видав латинський текст у I частині Бібліяндрового латинського видання Корану (Базель 1543, ст. 83-165).

Про історію турків-османів в цій книжці нема нічого, але вона дуже симптоматичне літературне явище, бо наочно свідчить, з якими чисто-середньовічними поглядами підступала Европа поч. XVI в. до студіювання Туреччини.

2) Ів. Боем (або, як звичайно вимовляють на німецький лад, Бем): Omnium gentium mores, leges, ritus, ex multis clarissimis rerum scriptoribus a loanne Boemo Aubano, sacerdote Teutonicae militiae devoto, nuper collectos et in libros tris distinctos: Aphricam, Asiam, Europam — optime lector lege. Augustae Vindelicorum 1520. Ця популярна книжка видавалася та й видавалася протягом XVI в. щось разів аж трицятеро, по різних містах Европи, видержала аж десять видань у перекладі італійському, видань п'ятеро у перекладі французькім, перекладалася й на еспанське, англійське, жидівське[1]. В другій її частині невеличкий розділ XI-ий зветься «De Turcia Turcarumgue moribus, legibus et institutis omnibus» (див. ст. 141-156 ліонського видання 1591). Найчитанішим однак було в цій книжці мабуть оповідання не про Туреччину, а про те, звідки взявсь іслям. А це Боем позичив з неменше популярної книжки Полідора Вергілія: «Dе inventoribus rerum» (Венеція 1498), що теж протягом XVI і XVII вв. видержала щось аж сотню всяких видань та перекладів[2]; а в XVIII в., за наказом Петра Великого, перекладено її на російську мову (1720).

3-5. Видання за участю Меланхтона або й Лютера: а) «Коментарій [1531] про турків» католицького епіскопа Джовія, б) всезбірка про турків при Бібліяндровому латинському виданні Корана в Базелі 1543, в) записки серба Джюрджевича бл. 1541 р.

3) Паоло Джовіо (Giovio, Jovius) — народ. 1483 в Комо (Ломбардія), у Флоренції 1552, італійський гуманіст-історик, попереду з професії

  1. ↑ Ті викладання й переклади І. Боемової книжки перелічено в XI томі Шовенової бібліографії, присвяченому історії Мохаммеда — див. Vict. Chauvin: Bibliographie des ouvrages arabes, XI. Mahomet (Льеж 1909), ст. 146-148.
  2. ↑ Видання і переклади Вергілієвої книги «De inventoribus rerum» перелічено у Шовена, XI (1909), ст. 193-195.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Агатангел_Кримський._Вступ_до_історії_Туреччини._Вип._3_(1926).pdf/4&oldid=716462