дається з професорів факультету. Для особистої праці студенти користуються книгозбірнею на 2000 томів.
Що-року в листопаді міністерство чужоземних справ за згодою з міністерством народньої освіти делегує для переведення остаточних іспитів жюрі з 4—5 ординарних професорів під головуванням одного з професорів Ліонського Університету.
Кількість студентів пересічно 100—120, і здебільша вони ліванці. Поменшало студентів, треба сказати, чималою мірою через те, що в Дамаску засновано арабський правничий факультет.
До вищих курсів університету стосується теж
заснована з ініціятиви тієї самої, вищезазначеної Асоціяції. Року 1913 був у ній тільки один, підготовчий, курс. А школа, що її знов одкрито року 1919, має троє законних річних курсів повного обсягу.
Її завдання — дати загальну наукову освіту, потрібну кожному інженірові, й, опріч того, спеціяльні знання в вибраній галузі: механіці, електротехніці та цивільній архітектурі.
Диплом цивільного інженіра видається тим студентам, котрі склали іспити з успіхом. Він має таку саму вартість, що й диплом Центральної Ліонської Школи Інженірів.
Персонал лекторів складається з 6 ординарних та 5 екстраординарних професорів. Ходити на лекції треба неодмінно, й присутність або відсутність на них реєструється особливо.
Загалом студентів небагато: 25—30; пояснити це треба тим, що індустрія розвинена тут мало, а людність з презирством ставиться до інженірних наук.
На цьому ми закінчимо наш короткий огляд факультетів французького університету в Бейруті й перейдемо до опису залежних од нього наукових установ, що на чільному серед них місці стоїть
Обсерваторію цю розміщено посеред чудових виноградників єзуїтського зразкового маєтку Ксара, на одному з останніх передгір'їв Ліванського кряжу, яке відзначається особливою ясністю атмосфери протягом більшої частини року.
Засновано обсерваторію десь коло 1907 року, причому встаткування її, що безупинно поліпшується, було цілком достатнє, коли вибухнула війна 1914 року.
Підчас війни все пограбовано, і коли в грудні р. 1918 директор повернувсь, то знайшов саму лиш руїну: все винесено аж до дверей та віконних рам.
Завдяки підтримці Академії Наук пощастило відновити більшість
утраченого й виправити зруйноване, цілком упорядкувавши обсерваторію.
