Медресе ель-Манжакійє (1388).
Медресе ель-Тенабійє (1377
Мечет ет-Тейрузі (1420).
Медресе ель-Жакмакійє (1421).
Мечет (Мастаба) Са'деддіна (1578).
Рештки од мавзолею Ханха-ет-Таусійє (1104). Перебудовано на мечет р. 1382.
Мавзолей Хатун (1185).
Маристан Каймарі (1248).
Мавзолей Каймарі (1258).
Анонімний медресе-мавзолей (вул. Черкасійє) (XIII в.).
Одвірок вул. Черкасійє (XIII в.).
Мавзолей Ситт-Хатун (XIII в.).
Мечет Ханабиле-ель-Кекбурі (1202).
Мечет-мавзолей Рукнеддіна Манкурес, перед 1304.
Мечет Селімійє, мавзолей Мохйіеддіна (1518); могила Абд-ель-Кадера (XIX в).
Мечет Лала-Мустафа-паші (1584).
Мечет Синан-ага (1565).
Медресе Сібагійє (1515).
Медальйон Тиштар-Салихі (1239).
Медресе фаррух-хана (1183).
Маристан Нуреддіна (1154).
Тимчасом, не вважаючи на всякі похвальні наміри Найвищого Комісаріяту що-до охорони згаданих угорі пам'яток старовини, всі вони, окрім дуже небагатьох (гробниця Саладіна та дві-три инших), перебувають у жахливому стані запустіння. Деякі з них, а надто з XI в., являють собою щось подібне до громадських ретирад, їх занедбано, й вони руйнуються сами собою. Належать ці пам'ятки адміністрації вакфів, але вона очевидячки воліє краще піклуватися про збудування на своїх дільницях крамниць та крамничок, що їх вигідно винаймати, аніж про охорону пам'яток пишного колись Дамаску.
А втім ми довідалися, що по всіх инших центрах Сирії, багатих на пам'ятники старовини (Алеппо, Антіохія, Хавран, Джебель-Друз та ин.), справа стоїть іще гірше. Про місця далекі від залюднених центрів не варто
