Курс на властиво-медичному факультеті п'ятирічний, причому число студентів, що доходять останнього курсу, дорівнює приблизно третині всього складу слухачів першого курсу. Наприклад, біжучого 1927-28 академічного року на першім курсі було 23 студенти, на другім — 11, на 3-м — 10, і на двох останніх по 9. А разом 62 студенти.
Потім іде фармацевтичний відділ з трирічним курсом: 9 студентів на першому курсі, є на другому й три на останньому.
на зуболікарському відділі курс чотирирічний, і біжучого року на першому та другому курсі було 5 слухачів, і на останніх двох по 2.
Підготовчий відділ (P. C. N.) мав зо слухачів, а відділ акушерський, з двохрічним курсом — 24 слухачки, 15 на першому та 9 на другому.
Загальне число слухачів цього академічного року було 152, що становить звичайну, пересічну норму.
На це число студентів є 20 професорів, з яких чотири французи: пп. Lecercle (хірургія), Jude (нервові хор.). Trabot (внутр. хор.) та Ginisty (зуболік.).
Ректор Медичної школи — проф. др. Риза-бей Саїд, колишній міністр народньої освіти.
Викладова мова арабська, коли професор араб, та французька, коли професор француз. Тимчасом підручники здебільша французькою мовою, бо немає точних перекладів. Рецептура так само не латинська, а французька.
Закінчивши школу та поскладавши відповідні іспити, студент здобуває диплома, що дає право практикувати по всенькій Сирії та на Лівані.
Друге огнище вищої освіти в Сирії це — Правнича школа (також: „факультет“), що приміщується в невеличкому власному будинку европейського стилю на набережній р. Баради, поруч з мечетом Сулейманійє або Текійє.
Курс цієї установи трирічний, і біжучого академічного року на першім курсі було 92 слухачі, на другому 140 й на третьому 40.
З приводу вивчення в цій школі правничих наук, слід згадати, що в Сирії досі ще має силу давнє османське законодавство, скасоване через його цілковиту відсталість навіть у самій Туреччині три роки тому. Тим-то й виклади в школі являють собою суміш давнього з новим.
Викладається там такі предмети: арабську та французьку мову, конституційне право, римське право, міжнароднє право, кодифікацію, економію, карне право, адміністративне право, консульські закони, фінансове право, цивільний та карний процес, арабську кодифікацію, шлюбне право, вакфи та межове право.
Всього Правнича школа має 15 професорів та лекторів. Вона випускає чимало адвокатів, що визначаються коли не широким знанням, то звучною фразеологією й великим, з погляду французької влади, вільнодумством.
А втім, ще з турецьких часів ці дві школи вважали (й цілком справедливо) за установи пройняті революційним духом і „непевні“ через їх арабський націоналізм, — така традиція їх залишилася й донині. З цих
