Відколи (в XIII в.) над Єгиптом запанувала династія мамлюків і султанська влада перейшла, нарешті, до вищезгаданого шостого володаря з мамлюцької династії За̂гира Абуль-фотуха[1] Бейбарса Бундукдарія, цей останній, султан Бейбарс р. 665 (1267) поновив у мечеті Азгарі виголошування хотби й п'ятничної молитви, а так само поновив навчання. Имам Такіеддін Макрізій (XV в.) каже (т. II, ст. 275); „Емір 'Иззеддін (Айдемір аль-Хиллій) пожертвував на мечет чималий капітал і одпустив Азгарові од султана Бейбарса велику суму грошей; він заходивсь перебудовувати мечет, одремонтував його стовпи та мури, що вже готові були завалитися, побілив будову, полагодив стелю, побрукував долівку і подбав про її устілку та меблі, і Азгар знову зробивсь центрально-городською святинею. Цей емір поновив і осібну дуже гарну залю при Азгарі і, взагалі, залишив по собі в мечеті добропам'ятну згадку“.
Далі, після султана За̂гира Бейбарса, запанував його син Мохаммед На̂сиреддін Береке-хан (1277-1279). У нього був везір, людина розумна, талановита й високо освічена, а саме емір Більбек Хазандар. Отож він і збудував осібне велике приміщення-авдиторію, зібрав туди багатьох правознавців, щоб викладали лекції з мусулманського права в дусі школи имама Шафиія, а сімом иншим доручив викладати Коран. Окрім того емір Більбек Хазандар попризначав окремих професорів догматики й науки священних переказів, щоб вони викладали богословські тонкощі та хадіси; для всього цього він приділив багаті вакфи. І знову ожив науковий напрямок в Азгарі; знову поз'їздилися туди, як до джерела знаттів, слухачі-студенти; знову в столиці розцвілася наука в усіх її галузях і дала добрячі плоди. Такі були за тих часів культурні успіхи арабського Єгипту.
Р. 702 (1303) в Єгипті стався страшенний землетрус, що поруйнував багато будинків. В тому гурті постраждав і мечет Азгар; про ремонт подбав емір Салар. Наново перебудував його р. 761 (1360) емір Тава̂шій Са'деддін Вашір Джамдар На̂сирій, що мав велику силу у султана Малика Насира Хасана ибн-Мохаммеда ибн-Килавуна, та й був найближчою до султана особою. Джамдар попрохав дозволу у султана Малика-На̂сира ибн-Килавуна перебудувати Азгар, і султан йому дозволив. Тоді емір поусував те, що знекрашувало мечет, та й заходився старанно лагодити його мури та дахи, аж вони набули такого вигляду, ніби допіру збудовані. Емір улаштував при мечеті й початкову школу, щоб навчати мусулманських сиріт, і звелів роздавати сусіднім бідакам їжу, а її загадав готувати що-дня. Він спорудив, нарешті, катедру у головному михрабі, щоб викладати лекції з ханіфітського права. На все це він приділив чималі вакфи[2].
Володарі, що панували після Малика На̂сира († 1361), робили зміни в надвірньому вигляді мечету Азгара, вони жертвували на нього грошові вкладки і лагодили в ньому те, що псувалося од часу. Імення їхні по-
