посереднїм мотором до написаня Міцкевичевого листа: „Силою кабінетових трактатів (Прусії й Австрії) лиш офіцерам та урядникам (бувшої польської армії) дано дозвіл удати ся до Франції; підофіцерів і вояків відставлено назад до краю; лише мала частина підофіцерів та вояків здужала викрутити ся від того розпорядженя і роздобути паспорти до Франції як слуги офіцерів та урядників. Таким робом польська еміґрація складала ся з ріжних фіґур з ріжними вдачами, з ріжними поглядами, а тим самим і з ріжними бажанями та надїями. Франція як найсердечнїйше приймала польських еміґрантів; а що Французам було відомо, що до Франції не допущено нїкого, лиш офіцерів та урядників, тому всїх уважали офіцерами й урядниками, всїх засаджувано. за один стіл. В каварнах, винарнях та ресторанах угощали надходячих еміґрантів, раз-у-раз говорячи про свободу та рівність, а се дуже легко хапало за серце ново прибулих гостий. Серед нас були також дами й ріжні женщини: були жінки, доньки та кузинки достойників, урядників та офіцерів, але були також жінки підофіцерів, вояків і слуг, а далї були й молоді маркетанки та вівандієрки що з особливої симпатії при баталїонах
