— Ти зробиш те, про що просить твоя маленька Газізя. Адже ти хвалився, що любиш її.
— Тим то мені й не хочеться покидати тебе, Газізю, що я тебе шалено кохаю.
У Марини блискавкою виникла думка й надія побачити свій рідний край, почути рідну мову і бути близько од свого милого. Вона пригорнулася до хана й почала його цілувати.
— А ти не кидай мене, коли любиш… Візьми свою Газізю з собою, щоб вона мала можливість і у поході розважати та давати втіху своєму доброму володареві.
— Як? — здивувався хан. — Ти не боїшся їхати у поход на спеку, на вітри?… Звичайно ми беремо, у походи не жінок, а невольниць!
— Ні, ні, я нічого не страхаюся! Я не хочу розлучатися з тобою на такий довгий час!
Ханові подобалося бажання дружини. Він зрозумів його, як кохання до себе, повеселішав, почав жартувати, і вони умовилися на тому, що хан піде у похід і візьме з собою й Марину з Астарою.
На Вкраїні тим часом займалася кривава зірниця. Сейм у Варшаві не ствердив деяких пунктів Зборовської умови, Хмельницький з свого боку не мав можливости вернути панам їхні маєтки, бо селяни не хотіли знову коритися панам.
Богун, що був тепер полковником Винницьким, разом з Нечаєм, полковником Брацлавським, рішуче
