нав — то складав, морські чоботи, дві парасолї від дощу, непромокальний плащ, синї окуляри, щоб зберегти очи від офтальмії. Нарештї аптикар Безюке виготовив йому маленьку переносну аптечку, з всїлякими биндами для перевязування ран: арнікою, камфорою, винним отцом, гумою і т. и. Бідний Тартарен! Все те, що він наготував, все те не було для нього; але він надїяв ся сими запасами і передосторогами заспокоїти лють Тартарена Санчо, котрий після того, як видїзд було призначено, не переставав злостити ся нї в день, нї в ночи.
Аж ось нарештї настав він, день славний, великий день. З самісенького ранку весь Тараскон був на ногах. На Авіньонськім шляху і кругом маленького будинку під баобабом аж кишіло. Люди були в вікнах, на дахах, на деревах. Ронські матроси, носильщики, чистильщики, міщане, пряхи, тафтарки, клюб і, нарештї, все місто. Потім теж набігло людей з Бокеру, котрі перейшли, навіть, міст, огородники з передмістя, візочки з напятими великими наметами, виноградарі, верхом на своїх гарних мулах, вбрані биндами, косичками, звіночками, вузликами, бубенцями і навіть там і сям виднїло ся скілька вродливих дївчат з Арлю, з синїми стрічками, вплетеними в коси, вони сидїли верхом на маленьких мишастих камаргських конячках за спиною своїх коханцїв. Весь сей натовп товпив ся і штовхав ся перед дверима Тартарена, сього славного Тартарена, котрий їде до Терків стріляти левів.
Для Тараскона Алжир, Африка, Грецїя, Персїя, Турцїя, Месопотамія, все се творить з себе одну дуже велику країну, майже мітольоґічну, і се зветь ся Терками (Турками). Серед сеї всеї штов-
