Пили до дна і довго.
Випили „за дам Альжера! За вільну Чорногорію!..“
Зо внї під терасою, море гойдало ся, і хвилї в темнотї били беріг з таким шумом, який йде від мокрого сукна, коли його витрясають. Повітрє було тепле, і небо мерехтїло зірками.
В платанах співав соловій…
І Тартарен заплатив за сю ніч.
Говоріть менї про князїв чорногорських щоб зігнати легко перепелицю.
На другий день по сїй вечірцї під плятанами, над вечір, князь Григорій був уже в кімнатї тарасконця.
„Жвавійш, жвавійше одягайте ся… Ваша Мавританка найшла ся. Вона зветь ся Байа…
Двадцять лїт, мила як ангел, і уже вдова…
— Вдова!.. як щасливо! зрадїв бравий Тартарен, котрий бояв ся східнїх чоловіків.
„А вжеж, але її дуже стереже брат“.
— Ах, біс його бери!..
— То лютий Мавр, котрий продає люльки на Орлеанськім базарі…
Тут мовчанка.
„Добре“ тягнув далї князь, „ви не такий чоловік, щоб злякали ся таких дрібниць і до того ще навіть і з сим головорізом можна дуже добре скінчити, купивши у нього скілька люльок…
Ходїм скорійше… одягайте ся… щасливий неробе!“
Блїдий, схвильований, з серцем повним кохання, тарасконець зіскочив з свого ліжка, і за-
