Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
РОЗДІЛ І
в коротких словах росповідає історію одної французької родини з 1789 року і до наших днів

ПОБЛИЗУ Сен-Сюльпіс, проміж вкритого зеленою травичкою дворища і невеличкого саду, де лишилося ще двоє старих каштанів з зів'ялими вершками, стоїть кілька віків суворий трьохповерховий отель д'Еспарв'є, оточуваний що далі то вищими новими будівлями, що стискують його вже з усіх боків. Тут з 1825 до 1857 року жила велика людина родини, Алєксандр Бюсар д'Еспарв'є, віцепрезидент державної ради за часів липневого уряду, член академії моральних і політичних наук, автор Нарису про громадські й релігійні установи народів, — великої праці на три томи вісімки, ним, на жаль, не закінченої.

Цей визначний теоретик ліберальної монархії передав своє дворянство, маєток і славу в спадщину Фюльжансові-Адольфові Бюсар д'Еспарв'є, що був сенатором другої Імперії. Нащадок значно поширив свою батьківщину, скупивши землі, де мусила пройти вулиця Імператриці, і виголосив був знамениту промову за світську владу пап.

Фюльжанс мав троє синів. Старший, Марк-Алєксандр, вступивши до армії, зробив там блискучу