Ця сторінка вичитана
ліпив її до щілини дверей. Потім він підійшов до вікна, що біля нього стояла спокійна і вдоволена Таїс, упав навколішки, тричі прославив господа і гукнув:
— Яка люба та, що ступає стежкою життя! Які прекрасні в неї ноги і як сяє її обличчя!
Він підвівся, насунув собі на очі відлогу й поволі пішов геть.
Альбіна покликала до себе одну з дівчат:
— Моя донько, — сказала вона їй, — понеси Таїс усе, що їй треба: хліба, води та флейту з трьома голосниками.
