листа, що легати його передали святому з великою урочистістю.
Аж ось однієї ночи, коли буйне місто спало коло його ніг, вкрите росою, Пафнутій почув голос, що казав:
— Пафнутію, ти славетний своїми ділами і могутній своїм словом. Бог підніс тебе ради слави своєї. Він обрав тебе, щоб творити дива, сціляти хворих, навертати поган, просвітлювати грішників, нищити аріян та відбудувати мир церкви.
Пафнутій відповів:
— Хай буде воля господня!
Голос провадив:
— Встань, Пафнутію, і йди до палацу нечестивого Констанція, що, замість наслідувати свого мудрого брата Константа, потурає Арієвим та Марковим помилкам. Іди! Мідні двері відчиняться перед тобою, і твої сандалі загримлять золотими тахлями базилік перед цезаревим троном, а твій страшний голос перетворить серце Константинового сина. Ти пануватимеш над заспокоєною і могутньою церквою. І так, як душа веде тіло, церков керуватиме державою. Ти поставлений будеш над сенаторів, князів та патріціїв. Ти спиниш народній голод і зухвальство варварів. Старий Котта, знаючи, що ти перший в державі, шукатиме чести помити тобі ноги. По твоїй смерті твою волосяницю понесуть до Олександрійського паріярха, і великий Атанасій, посивілий у славі, поцілує її, яко святощі. Іди!
Пафнутій відповів:
— Хай буде воля господня!
І, зробивши зусилля, щоб підвестися, він хотів злазити. Та голос, відгадавши його намір, сказав йому:
— Тільки не злазь драбиною. Так годилося-б робити звичайній людині, а не тобі, з твоєю силою. Краще
