східній імператор[1] прогнали патріярха Атанасія[2] з єпископської катедри та сіяли розбрат і збентеження серед олександрійських християн.
Так він ішов, чи втупляючи погляд у землю з покори, чи підносячи його до неба, ніби в екстазі. Проблукавши якийсь час, він опинився на міському надбережжі. В штучній пристані він побачив силу кораблів, що їхні трами темніли під водою, а в далечіні, в блакиті й сріблі посміхалося облудне море. Одна з галер, що мала статую Нереїди[3] на кермі, допіру підняла якоря. Веслярі, співаючи, краяли хвилі; чернець уже бачив тільки зникливий профіль білої доньки морів: слухаючись керманича, вона перетяла вузьку протоку, що виходила в басейн Евноста[4], і вилинула в широке море, лишаючи позад себе кольористу борозну.
— І я теж колись бажав податися, співаючи, в океан світу, — гадав Пафнутій, — та швидко зрозумів своє божевілля, і Нереїда не занесла мене.
Міркуючи отак, він сів на купу мотуззя й заснув. Підчас сну йому було видиво. Йому здавалось, що він чує грімкий звук сурми, і, коли небо почервоніло, як кров, він зрозумів, що час уже вийшов. Тільки-но він почав щиро молитися, як побачив величезну звірюку, що йшла до нього з світючим хрестом на чолі. Пафнутій пізнав у ній сільзілійського сфінкса. Звірюка схопила його зубами, не вчинивши йому жадного болю, й понесла його так, як кішки звичайно носять своїх кошенят. Перепливаючи річки, перелітаючи через гори, Пафнутій промчав кілька держав, і дістався сплюндрованої місцини, вкритої страшними скелями та гарячим попелом. Грунт тут порепався вздовж і впоперек, і з щілин повставала розпечена пара. Звірюка обережно поставила Пафнутія на землю й промовила:
- ↑ Східній імператор — див. Констанцій (прим. до ст. 87).
- ↑ Патріярх Атанасій — один із найвидатніших «отців церкви», названий Великим. Все життя своє він присвятив боротьбі з аріянством (див. прим. ст. 33) і зазнав від аріян та прихильних до них імператорів багато лиха. Кілька разів був у вигнанні. Помер 373 р.
- ↑ Нереїда — одна з п'ятдесятьох дочок Нерея, доброзичливого й справедливого морського діда, та Доріди — доньки Океана, що був батьком численних морських та річних божків.
- ↑ Евност («Добрий поворот») — західня олександрійська гавань, що лежала між містом, островом Фаросом проти міста та великим молом (Гептастадієм), що єднав той острів із олександрійським надбережжям.