Перейти до вмісту

Сторінка:Анатоль Франс. Таїс. 1927.pdf/47

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

зрозуміти кожен варвар і скиф — поставу та рухи. Трагічна маска, що збільшувала голос завдяки металевим ключам у прорізі для рота, котурн[1], що підносив дієвих осіб до зросту богів, трагічна величність і співи чудових віршів, — все це минулось. Мімики, танцюристки з відкритими обличчями заступають Полія[2] та Росція[3]. Що сказали-б атеняни часів Перікла, коли-б побачили, що жінка виступає на сцені? Це непристойність, що жінка показується прилюдно. Ми дуже виродились, коли терпимо це. Жінка є ворог чоловікові й ганьба землі, — це так певно, як мене звуть Доріоном.

— Ти мудро кажеш, — відповів Пафнутій, — жінка нам найгірший ворог. Вона дає втіху, оцим вона і страшна.

— Присягаюся вічними богами, — гукнув Доріон, — що жінка дає чоловікам не втіху, а тугу, хвилювання та чорну турботу. Кохання — це причина наших найпекучіших болів. Слухай, чужинче: юнаком я їздив до Трезену, в Арґоліду[4] і бачив там дивний завгрубшки мірт з густо дірчастим листом. Ось що оповідають трезенці про цей мірт. Цариця Федра[5], як кохала Іполіта, то цілісінькими днями лежала в млості під тим деревом, — його можна й зараз побачити. В смертельній нудьзі вона витягла золоту пришпильку, що стримувала їй біляве волосся, та почала колоти нею листя куща з пахучими ягідьми. Весь лист вона отак зрешетила дірочками. Згубивши безневинну людину, що вона допомагалась її своїм кровомісним коханням, Федра, як ти знаєш, померла ганебно. Вона замкнулась у своїй шлюбній кімнаті і повісилась на золотому паску, зачепивши його за гвіздок із слонової кости. Боги схотіли, щоб новий лист на мірту, свідкові цього лютого нещастя, і надалі вкривався штихами. Я зірвав один листок і повісив його в голо-

  1. Котурн — узуття з високими дерев'яними підставками, що надівали грецькі актори, щоб надати трагедії величнішого вигляду. Носили вони підчас вистави й маски, що вкривали всю голову й мали прилади, щоб збільшувати силу голоса; маски дозволяли чоловікам виконувати в давньому грецькому театрі жіночі ролі.
  2. Полій — атенський актор часів Перікла (див. прим. до ст. 38).
  3. Росцій — римський актор (134–61 р.), улюбленець римської публіки, раб із походження.
  4. Арґоліда чи Арґос — північно-східня частина півострова Пелопонес (тепер Морея), відома була своєю морською торгівлею. Трезен — одне з міст у Арґосі.
  5. Федра — дружина грецького героя Тезея, що запалилась коханням до свого пасерба, Іполіта; коли той відкинув її намагання, вона обмовила його перед його батьком, а своїм чоловіком, той прокляв сина й цим спричинився до його загину. Але й сама Федра позбавила себе життя.