звісного француського діяча Толєна. Він прибув на віче як представник француських робітників, а думки, висловлені в його промові, були дуже цїкаві, як зразок сеї прудонїстичної мудрости, яка опісля спричинила богато клопотів головним провідникам Інтернаціоналу.
Толєн, подібно що й Жорес в наших часах. виводив усе з Великої Революції. Вона була для нього не рішучою побідою буржуазії і капіталу над останками февдалізму, але явищем чисто моральним, поривом до поступу і свободи. Поза почуванями і фразами, річ очевидна, дуже щирими і гарними, діячами революційної доби, Толєн зовсїм не бачив її внутрішнього, дійсного змісту, і тому капіталізм з усіма його страховіттями представляв ся йому як щось зовнішнє і несподіване, як якась налетілість і перешкода, що злобно станула на шляху поступових людий. Капітал став міжнародньою небезпекою, тому робітнича кляса, після Толєна, повинна протиставити йому міжнародню організацію в цїли здобутя «рівноправности праці і капіталу!»
