Сторінка:Андрій Чайківський. Козацька помста (1919).djvu/49

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Ця сторінка вичитана

47

ти мені говорив... Я з його виховаю славного козака, виховаю в страсі господнім, та ще й грамоти навчу...

 — ' Грамоти? То ти, діду, письменний чоловік? — говорив здивовано Карпо...

 — А хіба ти гадав, що письменні в постолах не ходять та й у печерах не живуть? Ей, небоже, було колись зо Ліною инакше. Я в Київі вчився, в бурсі побував. Здорово ліене били та й добре вчили, поки з бурси не втік...

 — Не сліію тебе питати про твою історію, бо це не по козацьки, але вона дуже, мабуть, цікава...

 — Як ти мені про себе розказав, то слід мені оповісти дещо й із люго житя. Коли цікаві, то послухайте. Ось тільки люльку закурю.

І знову світив ясний місяць на небі. Була повня. Хто такої літньої ночі не бачив, то хоч як описуй, ліалюй, а все не так вийде, як воно було справді.

Старий Охрілі набив люльку тютюнолі, закурив і так став розказувати.

 — Мій батько пополі був у селі Ольшаниці на Волині. Тяжко нам жилося тоді всілі православним. Не минала панщина й люго батька, хоч він в рясі ходив. Гірко про се розказувати. Нас було двоє синів у батька.

Раз якось прийшли до нас на постій кварцяні жовніри.Напилися та давай задиратися. Батькові осліалили бороду, а коли маліа за нього вступилася, то одни кварцяник так її штовхонув у груди прнкладолі рушниці, що вбив на сліерть.Мій старший братчик Петрусь вступавшися за батька вчепився зубалш в його руку. Тоді кварцяник заїхав хого по головці пістолелі, що аж люзок вискочив... Ну, а я на се дививсь зза печи та й плакати боявся. Опісля нічого було ліені в дома робити. Батько одвіз ліене в Київ до своєї сестри, що жила за однилі лііщанинолі на Подолі. Звідсіля ліене в школу посилали. Батько частенько до ліене навідувався. Я перейшов у висщу школу, вчився добре. Побув я талі чотирі роки.