Сторінка:Андрій Чайківський. Козацька помста (1919).djvu/68

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Ця сторінка вичитана

66 Залікова служба розмістила гостей, вважаючи на їхню гідність, а всілі порядкував маршалок заліку, старий та сивий слуга пана Овруцького, також гербовий шляхтич.

Коли гість розтаборився, йшов до меншої залі їдальної підживитися, кожний для себе, бо головний пир було назначено на вечір. Попоївши, лііг гість робити, що йому завгодно, аж до вечера. Гості розбрилися по цілім заліку,' по саду й парку, ходили на привітання одні до других, а талі знов сходилися в гуртки, балакаючи та дожидаючи свята.

Над-вечір приїхав і пан Овруцький з своєю жінкою та його тесть і теща. Приїхали шестірнею карих коней в позолоченій кареті.

На милю від заліку по-над дорогою позапалювано слюдяні бочки. Почот гарно вбраних дворецьких козаків на здорових конях палив з мушкетів. Тоді розділилися на двоє.Одна частина їхала пепереду, друга позаду карети. Як наблизилися до заліку, вистрілили з гарліат. Увесь замок аж горів від смолоскипів. Було ясно, як у день. Усі гості вийшли на привітання, поки ще карета заїхала перед палац. „Вівати“, вигукування, стріли гарматні...

Як карета станула, прискочив старий ліаршалок, одчинив дверці карети й полііг висісти панові. Пан Овруцький висів бадьоро й полііг своїй молодій жінці. Тоді маршалок виголосив вітальну промову. За ним виступив капелян замковий, патер єзуїтський, теж з промовою. Він поблагословив молодят, бажав їм доброго здоровля для речі посполитої й католицтва, якого пан Овруцький показував себе ціле життя ревнилі борцем.

Пан Овруцький був вдоволений таким приняттям, вслііхнувся любо до жінки й подав їй руку. Пішли в гору сходаліи, вкритилш дорогиліи турецькими килимами.

Поки що пані Овруцька зайшла' до своїх покоїв, де служниці кинулись її передягати до вечері.

Вона була на прочуд гарна й зовсім не під пару старому підтоптаному панові. Пан Овруцький, хоч почорнив чуприну й вуса, хоч був червоний з лиця, був старий. Але