Ця сторінка вичитана
— Один цвіт не робить вінка, а той професор добру пайку[1] одержує?
— Не знаю. Але як ото бачив його та студентів, то думаю, що на всю їхню громаду чи й були хоч одні путящі штани… Вони мали досить добрий баланс, щоб оголосити себе громадянами всесвіту…
Гарбуз чмихнув собі в ніс… Рудий його вус серпом скривився на інструктора, а очі гуляли по Палієвій могилі… Сказав і собі:
— А коли ж воно буде? Бо й у нас такий баланс, як сами знаєте… Бо, доки сонце зійде, роса очі виїсть… А чи чули хлопці, що на Полієвій могилі, сидять, професорову проповідь? Їй-бо, не чули… Шкода, що такі гарні речі тільки в Київі продаються… А якби почули, то, може б, угамувались і не виби-
- ↑ Підчас військового комунізму кожний громадянин одержував „пайку“ — якусь мінімальну порцію життєвих продуктів. Були всякі пайки — Автор.
