далеко висунене прикриття, що крило підхід I-го Корпусу, який до цього часу був перед ворогом схований. 29 VIII. ще перед світом пішов ворог перший до наступу. Солодуб, оборонець Києва зібрав під своєю особистою командою коло 20 тисяч вояків 12-тої большевицької армії, щоби прорвати ними наш перстень коло Великої Бугаївки і переїхати через Васильків на захід. Цей удар був для нас дуже небезпечний, але ми потрохи його очікували, а навіть його собі бажали. Для нас було добре знати, що головна ворожа сила є зібрана в цьому місці, бо тим лекша була тоді рішальна праця I-го Корпусу. Потрібно було тільки, щоб війська, а передусім Запоріжський Корпус — видержали. Полк. Сальський вицофав зручно і своєчасно Запоріжців з Вел. Бугаївки і Городища за багнисту долину Стугни, щоби тут, зібраними силами зустрінути нагальний наступ ворога.
Через цей відступ Запоріжського Корпусу відкрилося праве крило 2-ої бриґади, яка на північ від Василькова готовилася до наступу на Крушенку. Рівночасно большевики напали і на ліве крило 2-ої бриґади, а саме на II/2 курінь біля Каплиці і відкинули його на Васильків. Однак свіжий I/2 курінь заляг міцно на північній границі Василькова і разом з вицофаним в міжчасі з правого крила III/2 курінем удержав її. Повний 2-ий полк артилєрії займає на горбах на полудневий схід від Василькова становища і здержує наступаючого ворога. Тимчасом от. Виметаль, який держить зі слабим „куренем смерти“ стацію Васильків, наказує зібраній біля Путреного Поля резерві ґрупи (курінь IV/2 і I/2) протинаступ на Каплицю, однак не може здобути позицій, навпаки сам, притиснений, поволі відступає назад через хутір Черкас на Солтанівку.
В цім критичнім моменті 8. бриґада, якої не захопив
