до будинку дівочого ліцею на цитаделі, перед яким стояв командант передньої бриґади, полк. Штессель. Після взаємного представлення вивязалася на вулиці така розмова:
Сот. Верніш до полк. Штесселя: „Згідно з телєфонічною депешею, яка саме наспіла, демаркаційною лінією між денікінською і Українською Галицькою Армією є Дніпро“.
На ці слова полк. Штессель запросив рухом руки сот. Верніша і пор. Онишкевича до будинку дівочого ліцею. Там на карті сот. Верніша визначено Дніпро як демаркаційну лінію; однак полк. Штессель рішуче відмовився вицофати свої відділи з цитаделі на другий бік Дніпра.
Згідно з наказом сот. Верніш жадає здержати всякий дальший похід вперед, вислати з ним уповноваженого старшину і, тому, що саме довідався, що роззброєно сотню чет. Драґана, жадає негайно віддати їй зброю.
Полк. Штессель поданням руки дав згоду на таку умову, важну аж до прибуття команданта ґен. Бредова:
1. Похід військ Денікіна поза обсяг цитаделі буде здержаний. Денікінські старшини і вояки, що поодиноко находяться в Києві, мають бути свобідно відіслані назад.
2. Галицькі війська не будуть посилати своїх відділів до цитаделі, зате негайно вишлють одного старшину, який після приїзду ґен. Бредова відпровадить його до Начального Вожда Української Галицької Армії.
3. Про саме роззброєні обома сторонами відділи вирішать оба Начальні Вожди.
Після вступних переговорів відпровадив полковник
