А далі, мабуть, співав невидющий сліпець і про те, чому не здобув Мауї людям безсмертя і чому сам він помер у жахливій темряві божеського тіла. Залилася сміхом верескливим пташка пататай, бачивши, як гарно татуйоване тіло Мауї зникає між туб богині. Так зрадила маленька пташка героя. А Гіна стиснула свої великі зуби, з твердого обсидіяну[1] вирізьблені.
Це та пісня про Мауї, що нею струни бреніли під пальцями співця.
Пісню про Мауї скінчивши, затих невидющий співець. Може засумував він, що великого героя не стало, а може, що вже був південь і не чути було жодного авто, звідки могли б йому кинути цента. Та сліпий Гомер Гаваї не покидав свого місця; чи не тому, може, що я ще був тут і нічого йому не дав. Він сидів, укулеле на коліна поклавши, а його невидющі очі дивились униз, на країну з веселковими берегами. Може, думав він, чи нема тут кого та чи не дасть він йому цілого квартера, а може ввижилось його невидющим очам: мов бачать вони сонце 18 січня 1778 року й велику річ, що раптом з'явилася в морі, річ особливу, величаву й грізну.
Питали люди з Оагу людей з Кауаї: „Що воно таке, оцей корабель?“ Сказали люди з Кауаї, ті, що найперше вгледіли його
19
- ↑ Обсидіян — мінерал вулканічного походження, має колір пляшкового шкла.
