— Це „Морнінг Хронікл“ з 27 липня 1890 року. Рівно два місяці тому.
— Добре. Просимо, містер Вілсоне.
— Отже це було так, як я казав уже вам, містер Холмсе, — промовив Джейбз Вілсон, потираючи собі лоба. — В мене невеличка позичкова каса на Кобурзькому сквері близько Сіті[1]. Останніми роками вона давала мені дуже мало — тільки, щоб прожити. Передніш я звичайно мав два контористи, а тепер маю лише одного. Та й того мені нелегко було б утримувати, якби він не погодився служити за півціни, аби вивчати справу.
— А як прізвище цього люб'язного юнака? — спитав Шерлок Холмс.
— Він називається Вінсент Сполдінг і зовсім уже не такий юний, хоч вік його визначити трудно. Кращого помічника не можна й бажати, містер Холмсе. Я добре знаю, що він міг би заробляти вдвоє більше, ніж у мене; але зрештою, як моя платня його задовольняє яка мені рація крутити йому голову?
— І дійсно, яка рація? Отже вам пощастило знайти службовця за незвичайно низьку платню. Теперішнього часу це дуже рідке явище, і ваш помічник дивує мене не менше, ніж об'ява в газеті.
— Ну, єсть і в нього свої хиби, — зауважив містер Вілсон. — Я ніколи не бачив такого запеклого фотографа, як він. Замість вправлятись і удосконалюватись у справах, він раз-у-раз вискакує з своїм апаратом на вулицю, а потім, наче той трусик у нірку, пірнає в льох проявляти свої пластинки. Така вже його вдача, але в цілому це — гарний робітник, і я не знаю в ньому иншої вади.
- ↑ Сіті — частина Лондону, де зосереджено банки.
