— А чому б вам і не одружитись! — скрикнув я. — Ви належите до жінок, що захоплюють чоловіків. Дозвольте мені спробувати, і побачите, до чого я здатний. Ви ж бо тільки-но казали, що ми мусимо сами знаходити нагоди виявити своє геройство, а не чекати, доки її сунуть нам у руки. Подивіться на Кляйва — клерк якийсь, а він завоював Індію. Свідчуся небом, припаде ще щось і на мою пайку!
Мій ірляндський запал викликав усмішку Ґледіс.
— Чому ні? — сказала вона. — У вас усі потрібні дані — молодість, здоров'я, сили, енергія. Мені було боляче вас слухати, а тепер… тепер я страшенно радію, що мої слова викликали у вас такий настрій.
— А коли б я зробив?..
Тепла оксамитова рука затулила мені рота.
— Годі вже, сер! Ще півгодини тому ви повинні були бути на вечірній роботі в своїй редакції; тільки мені забракло відваги нагадати вам про це. Може, іншим разом, коли ви здобудете собі якесь помітне місце в світі, ми й повернемось до сьогоднішньої розмови.
Ось як воно сталося, що одного туманного осіннього вечора я опинився к Кембервельському трамваї з розпаленим серцем і з рішучим наміром не чекати й дня, щоб учинити якесь геройство, гідне моєї коханої. Але чи був хтось на цілій просторій земній кулі, хто міг би передбачати, яких неймовірних форм набуде це геройство, або яким дивовижним шляхом ітиму я до нього?
Цей вступний розділ, подумають читачі, не має нічого спільного з дальшими оповіданнями. А втім без нього не було б і самого оповідання. Порвати, як то зробив я з усім своїм минулим, і поринути в таємниче, загадкове невідоме, де на тебе чекають великі пригоди й велика нагорода, здатний тільки той, хто вірить, що
