Вайта назавжди запанувала людина. Самців було знищено, мавп'яче місто — зруйновано, самиць та малят узято в полон, і безвічному суперництву покладено край.
Для нас ця перемога буда дуже корисна. Ми дістали змогу відвідати свій табір і взяти наші запаси. Ми спромоглися знову встановити зв'язок із Замбом, наляканим видовиськом лавини мавп'ячих тіл, що ринула з плята.
— Тікайте, маси, тікайте! — гукав він, тремтячи з голови до п'ят. — Нечистий, певно, забирає вас, коли ви залишаєтесь.
— Голос здорового розуму, — упевнено зауважив Самерлі. — Ми мали досить пригод, що зовсім не пасують ні до нашої вдачі, ні до нашого становища. Я нагадаю вам ваші власні слова, Челенджере. Віднині всі свої сили мусимо віддати, щоб викараскатись з цієї жахної країни і повернутись до цивілізації.
Списуючи день-крізь-день усі наші пригоди, я сподіваюся закінчити цей лист звісткою про те, що, нарешті, і на нас з-за важких хмар проглянуло сонце. Правда, ми не маємо ще плану втечі, і це нас дуже дратує. Але я й тепер уже можу уявити собі день, коли ми радітимемо, що мимохіть перебули деякий час у цьому незвичайному місці й бачили його дивовижних мешканців.
Перемога індіян і знищення людей-мавп було поворотним пунктом у нашій долі. Відтоді ми стали справжні володарі плята, бо тубільці, яким ми в дивний спосіб
