Ця сторінка вичитана
— Ледаща збавитесь на якийсь час. Принаймні, на рік його посадять за підпал, — сказав ад'юнкт, а вас, пані-матко, також, певне, на місяць позичимо у громади за те, що дурила уряд…
— Що ж робити? Така вже воля божа! — спокійно відповіла жебрачка. — Аби тільки нас не били дуже…
Відвели до острогу й старчиху. І в тім було обох їх щастя. Бо ж у всіх селян зловісно світились очі: всі, мов голодні вовки, скреготали зубами, та всі голосно лаялись:
— Ну, потривайте, старці! Пошивати в дурні цілу громаду… Ні, почекайте, ось повернете назад, із голоду поздихаєте… Вже ми вам у цьому допоможемо…
