ської доби, охоплює всього 25 сторінок (од 1300-го до 1597 року: стор. 348–373). Наприкінці літопису вміщено окремі оповідання; 1) „О началѣ козаковъ“ — під роком 1516 (стор. 367–368); 2) „О премѣненіи нового календаря“ — під 1582 роком (стор. 368–369) 3) „О уніи, како почася въ Руской землѣ“ (стор. 369–373). Джерелами цими можна користуватися для історії, але з великою обережністю і критикою, тай узагалі сказати треба, що густинський літопис потрібує великої перевірки.
Та литовські, чи західньо-руські літописи у властивому розумінні цього слова це будуть тії літописи, що видані в XVII томі Полнаго Собранія Русскихъ лѣтописей (Спб., 1907, вид. Археограф. Комісії). Декотрі з них надруковані були ще й раніше окремо: Даниловичем, Нарбутом та Поповим та й иншими, і цими виданнями доводилося користуватися для наукових потреб, аж доки з'явилося суто-наукове згадане видання Археографічної Петербурзької Комісії. Потреба отакого збірного видання пекуче відчувалася вже дуже давно, і через те великої подяки заслуговує Археографічна Комісія, й особливо тії редактори, що під доглядом їхнім літописи ці друкувалися. Їхні ймення (А. С. Пташицький і акад. О. О. Шахматов, особливо другого) гарантують вповні високий науковий характер цього видання.
Археографічна Комісія у цьому виданні не дала зведеного тексту. „Хоч дослідження західньо-руських літописів — кажуть редактори видання — значно посунулося наперед, завдяки працям С. Смольки, А. Прохаски й особливо Ів. Тіхомірова, проте не настав ще час для зведеного їхнього видання. Відношення коротких літописних зводів (Супр., Нікіфор., Увар., Акад., друга частина Крас., перший і третій уривок Патр.) до складніших, що мають спочатку казкові перекази, які ведуть литовську історію з часів імп. Нерона (перша частина Крас., Рум., Арх., другий і четвертий уривок Патр., Рач., Євр., Ольш.), а тоді до повного зводу литовських літописів (Бих.) з'ясовано не досить докладно. Оце спонукало Археографічну Комісію видати окремо всі, котрі дійшли до нас, типи західньо-руських літописів, додавши до них і такі уривки, котрі висходять до тих типів чи списків, що до нас не дійшли“ (стор. XII). І видала вона геть-чисто-всі списки, які тільки вона могла зібрати; а зібрала вона їх дуже багацько, і як може знайдуться ще коли якісь нові, то навряд щоб могли вони щось істотного додати. Таким чином, од-нині XVII том може вважатися за повний збірник західньо-руських літописів.
До цього XVII тому ввійшли списки усіх трьох типів: і короткі, і складніші чи середні, і повні. До коротких належать:
