Ріжниця між елементарною й науковою історією. Еволюція історії, як науки. Історична критика. Умовне значіння історичних свідоцтв. Необхідність свободи наукового досліду. Допомічні знання. Культурний елемент в історії. Філософія історії. Мистецтво й психологія в історії. Історичні закони. Суб'єктивізм та об'єктивізм в історії. Значіння історії.
Здобутки кожної науки повинні стати загальним народнім добром, вжитками усього народу, значить, і тих його станів, які досі їм не користувалися або користувалися дуже мало: як скажемо селянство, до якого належить у нас до 85% усієї людности, і робітництво. Особливо це треба сказати про науку історію, яка являється певним і міцним грунтом загальної освіти кожної людини, незалежно від того, чи проходить вона початкову, чи середню, чи вищу школу. Инша річ, наприклад, вища математика — діференціяльне або інтегральне рахування, — на таку високу наукову ступінь не всякому пощастить піднятися, навіть тоді, коли в нас буде єдина трудова школа, бо межа тут не зовнішня, а внутрішня — вона лежить у самій людині — її нахилі. Що до історії, то вона й раніше, а особливо нині, коли увесь нарід призвано безпосередньо до будування усього життя, навіть державного, мусить бути головною підвалиною освіти всякого громадянина, бо те, що діється сьогодня, є наслідок того, що діялося вчора, і, щоб свідомо працювати на користь народові і його державі, треба знати історичний процес життя свого народу, цеб-то його історію, бо ми її тепер розуміємо, як історичний процес.
- ↑ Цей розділ складено на підставі першої глави („Общія историческія понятія“) моєї книжки „Русская исторія. Томъ I. Княжеская Русь“, М. 1914 г. стор. 1–17. Література по теорії історії, особливо чужоземна, дуже велика. На російській мові спеціяльним підручником являється книжка покійного академика А. С. Лапо-Данилевського „Методологія исторія (курсъ лекцій, читанныхъ студентамъ Петербургскаго университета), вып. 1-й, С.П.Б., 1910, стор. 292, й вып. 2-й С.П.Б., 1913, стор. 292–799“. Повинен був вийти і 3-й випуск. В першій частині оповідається про важніші течії в теорії знання, в другій — про методи історичного виучування (про методологію джерелознавства — це дуже цікавий відділ). Другим гарним систематичним і більш доступним
