його сина. З грецьких поетів він найбільше любив Анакреона та Теокріта й читав їх і в перекладах, і в ориґіналі. Про любов його до першого довідуємося також із віршу «Бледны, хілы ўсё-ж люблю я твой і мудры, і кіпучы верш, Анакрэон», де поет говорить про невмирушу красу анакреонових пісень. Німецьких поетів він читав більше в перекладах, а любив з них особливо Шіллера. З французьких поетів йому найбільше подобалися Бодлер, Верлен, Мюссе, Хозе де-Ередія та А. де-Віньї. Значно краще обізнаний він був із слов'янськими літературами. «Він уважав — каже батько, — що росіяни, і особливо білоруси, повинні бути обізнані з усіма слов'янськими мовами»[1], а, значить, і з відповідними літературами. Багдановіч ґрунтовно знав польську літературу: читав в ориґіналі Міцкевіча, Красинського, Словацького, Сирокомлю, Конопницьку. «Але ще краще — посвідчує поетів батько — знав українську літературу: в цій літературі він знав не тільки видатних, а й другорядних поетів. Володів українською мовою так добре, що міг писати й навіть, здається, пробував писати вірші»[2]. Взагалі він любив слов'янських поетів і був обізнаний майже з усіма видатними представниками чеської, сербської, хорватської та болгарської літератури. З російських поетів йому дуже подабався Фет: він навіть свою поезію уподібніював його поезії. Звичайно, любив Пушкіна, Лермонтова, читав Майкова, Полонського, але Некрасова, напр., не оцінював так високо, як попереднє покоління. «Він
