Ця сторінка вичитана
Чуєш гук? — Це сумний і похмурий лісун
починає неголосно грать:
під руками його — він і грець, і співун —
ніби тисячі туго натягнутих струн,
тонкоцівкові сосни дзвенять.
Чи казати, чого потемніла ріка,
захиталось волоття вівса,
і про що йому шепче вітрець із ліска,
що тремтить і блищить в жалобочку листка:
чи сльоза, чи холодна роса?
