Ця сторінка вичитана
Оглянись — и мир вседневный
многоцветен и чудесен.
Привіт тобі, життя на волі!
Вгорі — покрівля з верховіть,
і видно небо й горб у полі
крізь листя сіть.
Лахматі тіні на майдані,
сховавши золото, лежать;
його шари крізь діри рвані
аж блискотять.
А к ночі віяло червоне
розгорне сонне мідяне, —
від нього вітер похолоне
і в степ майне.
Поблідне жариво безкрає,
і потемнішає вода, —
тоді сріблом голок засяє
зір череда.
