Сторінка:Багдановіч Максим. Вінок (Київ, 1929).djvu/72

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

 Оглянись — и мир вседневный
многоцветен и чудесен.

 

Привіт тобі, життя на волі!
Вгорі — покрівля з верховіть,
і видно небо й горб у полі
 крізь листя сіть.

Лахматі тіні на майдані,
сховавши золото, лежать;
його шари крізь діри рвані
 аж блискотять.

А к ночі віяло червоне
розгорне сонне мідяне, —
від нього вітер похолоне
 і в степ майне.

Поблідне жариво безкрає,
і потемнішає вода, —
тоді сріблом голок засяє
 зір череда.