Перейти до вмісту

Сторінка:Багдановіч Максим. Вінок (Київ, 1929).djvu/85

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
ПЕРЕПИСУВАЧ

На чистім аркуші, перед вузьким вікном,
старанно літери виводить він пером,
вставляючи межи їх чорними рядами
один червоний ряд; усякими квітками
та різнобарвими головками птахів,
звірят невиданських, плетінням нагінців
оздоблює він скрізь — як личить масткові —
чудові заставки, кінцівки кольорові
і заголовки всі, — нема куди спішить!
Часами спиниться, щоб краще загострить
собі ножем перо, погляне: світло сонця
стовпами падає через вузькі віконця,
і в'ється в тих стовпах легкий і гожий пил;
мов синюватий дим із золотих кадил,
рій хмарочок пливе; широкими кругами
у небі ластівки літають над хрестами,
що жевріють як жар, а тут, біля вікна,
співає соловей і стукає жовна.